Платна пісочниця з такою назвою нещодавно з’явилася у парку Шевченка в Чернівцях, їй надали статус атракціону, вочевидь зважаючи на вартість послуги. Та охочих скористатися новим дитячим майданчиком поки що одиниці…
НОВУ ПІСОЧНИЦЮ відкрили понад два тижні тому неподалік фонтана, поруч із іншими атракціонами парку. Здавалося б, що тут поганого, адже і місто, й парк зокрема має оновлюватися, розвиватися та вдосконалюватися, але… Розрахована для наймолодших за віком малят ця атракція виявилася надто недосяжною, бо коштує така «розвага»…150 гривень! Щоправда, як написано в графіку роботи, тут можна погратися з піском і за пільгову вартість: 100 гривень – нащадкам УБД, ВПО, дітям із багатодітних сімей. А зовсім безкоштовно сюди пускають дітей з інвалідністю та із родин, які втратили рідних на війні. Звісно, за пред’явлення посвідчення. Є й уточнення: «Вхід безлімітний упродовж усього дня. При оплаті видається браслет». «Це – наче прив’язати маля до бортика», – жартує молодий татко, уважно вчитуючись в правила користування пісочницею.
Насправді зрозумілим є обурення батьків, і не лише чернівчан, бо на вихідні поспішають до обласного центру, аби розважити своїх діток, і мешканці сіл. Обурливими дописами рясніють й соцмережі: «Жаль тих дітей, що дивляться, як інші граються, а зайти не можуть…» «Платна пісочниця? Далі – платна бігова доріжка? Платна лавочка? Платне фото біля фонтана?» Попри плату людей обурює ще й перелік пільгових категорій дітей, які там можуть погратись. Виявляється, щоб погратись у піску, дитині треба, втратити тата або стати інвалідом…
А споглядаючи, як зовсім поруч щоденно знищується дорожезний під час спорудження (але безкоштовний для користування) скейт-майданчик, містяни кепкують із чернівецької влади: «Цікаво, за якими міркуваннями оголошена безкоштовною ця локація, котру безбожно трощать ті, для кого її зробили (здебільшого агресивні підлітки). Натомість маленькі чернівчани безкоштовно навіть у піску погратись не можуть. Що це за «політика» така?»
Наразі влада захищає власницю пісочниці, яка спромоглася на таке «відкриття», бо саме міські чиновники й дозволили їй це зробити на підставі договору оренди землі. До слова, ім’я цієї «благодійниці» – Пономар Ірина Сергіївна, чернівецька підприємиця (ФОП). Прибуток від продажу квитків розподіляється між підприємицею (70%) та парком (30%), власниця також сплачує податок на землю, за охорону та за електроенергію. Словом, вигідно всім, окрім дітей…
Цікаво, що щодо офіційного відкриття, 19 травня, міська рада розмістила анонс, при цьому промовчавши, що пісочниця платна: «У парку ім. Тараса Шевченка облаштовують сучасну пісочницю для дітей до трьох років. Малюки цього віку ще не можуть користуватися атракціонами, тож виникла потреба створити для них безпечний та цікавий простір для гри. Наразі тривають роботи, і вже до 30 травня планують завершити облаштування». Так і сталося – 1 червня пісочниця розпочала свою роботу.
ДИРЕКТОР Центрального парку Артур Боштан, виправдовуючись, пояснює, що нова локація – це не просто «насипати пісок». І теж нагадує, що власниця, мовляв, платить за землю, а ще податки, зарплати працівникам, в тому числі й прибиральнику, за щоденне прибирання. І локація, про яку йдеться, це, за його словами, «…безпека дітей, багато ручної праці та вкладених коштів». Мовляв, пісочницю наповнили білим кварцовим піском, аналогів якому в області немає, закупили якісні українські іграшки від виробника з Івано-Франківська.
Мер Роман Клічук на своїй щомісячній пресконференції теж хвалився, що це, власне, не пісочниця, а повноцінна ігрова зона. «Там є люди, які наглядають за дітками. А пісок кварцовий, його щодня чистять».
Також міський голова пояснив, що цю зону відкрила підприємиця, яка вже має атракціони в парку. (Лише невідомо, які саме, адже за даними YouControl, ФОП Ірина Пономар зареєструвала свою підприємницьку діяльність зовсім недавно – 18 березня 2026 року. Коли ж вона встигла (і які саме!) встановити ще якісь атракціони в парку, залишається загадкою…
БІЛЬШ РОЗГОРНУТУ інформацію дали фахівці управління культури Чернівецької міської ради, які пояснили, що ФОП у березні звернулася за заявою до комунального підприємства Центр культури та дозвілля імені Тараса Шевченка з проханням розмістити на території парку приватну пісочницю.
Далі адміністрація подала звернення до відповідних інстанцій. Аукціону на оренду землі у парку не відбувалося, адже це не передбачено законодавством. Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради видав паспорт прив’язки на розміщення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності. Договір укладено цього року 1 квітня, він чинний до 31 грудня 2026 року. Площа пісочниці становить 175 кв. м. Відповідно до договору, ФОП має сплачувати орендну плату за земельну ділянку, за електроенергію, за вивіз сміття. Також жінка має сплатити за його встановлення в парку часткову участь у сумі 89 000 гривень.
…БІЛЯ АТРАКЦІОНІВ у неділю, 7 червня, не бракувало відвідувачів, натомість у пісочниці, і це одразу кидалося у вічі, діток було лише кілька. Бачимо кольорові іграшки із дешевого пластику (замість обіцяних ексклюзивних від виробника з Івано-Франківська). Натомість не бачимо там працівників, які б мали наглядати за дітками, про що впевнено говорив Роман Клічук. Поруч на лавицях сидять матусі. Розмова з ними не клеїться – ми, мовляв, краще промовчимо… Люди з маленькими дітками підходять до паркану, вивчають правила та графік роботи, а коли бачать ціну квитка, роздратовано ведуть малечу подалі від майданчика.
«Я тут буваю хіба що на вихідні, бо живу в районі Руського моста, – каже Роксолана, молода матуся піврічного Остапчика. – Мій синочок ще маленький, але навіть якби він був такого віку, коли діти вже граються в пісочниці, я б не була готова заплатити 150 гривень, адже впевнена, що дитина витримає тут не більше 10-15 хвилин…».
«А де тут аніматори?», – запитує Ксенія, яка з Роші привезла сюди своїх трирічних двіняток Христю та Назарчика. Жінка думала, така плата – саме за їхню роботу. – У піску ж пограємося безкоштовно на майданчику ближче до дому, а зараз підемо на інші атракціони».
Шукаємо когось із працівників, бачимо при вході на пісочницю двох дівчат-студенток, які таким чином підпрацьовують. Одна із них, Христина, каже: «Я лише недавно приступила до роботи, пісочниця, як бачите, дуже гарна. Так, 150 гривень, але дітки тут можуть перебувати впродовж цілого дня. Ми надягаємо на них спеціальні браслетики. Вони мають право йти й повертатися сюди знову навіть після обіду, після сну…».
Дівчина пояснює, що працює від десятої ранку до двадцять першої. Сама тут і прибирає, чистить за необхідності пісок, складає іграшки. Не відає, чому пісочниця не має накриття (адже пісок розмиває дощ, а вітром сюди часто заносить листя дерев, що ростуть поруч, потрапляють в нього й пташині екскременти). Погоджується, що накриття мало б бути…
НАМ ХОЧЕТЬСЯ ЗНАТИ, звідки цей пісок, впевнитися, що він безпечний, екологічно чистий, що його фракція, приміром, відповідає нормам саме для пісочниці… Документів, копій нема. Також було б непогано дізнатися, звідки насправді ці іграшки, документи на безпечність яких тут також відсутні. Мабуть, саме тому в сукупності всього сказаного і несказаного тут – нічого цікавого, а перебування в цій диво-пісочниці набридає маляті за 10-20 хвилин. Хоча насправді, як вважають дитячі психологи, під час ігор з піском добре вдосконалюється дрібна моторика, стимулюється логіка і творчість, а також малюки соціалізуються, комунікуючи та домовляючись з іншими дітьми. Але ж їхні ігри мають спрямовувати дорослі! Залишити тут дітей надовго батькам не дозволяють, «хіба що хвилин на десять», каже Христина, і все…
Дивує, чому оті зловісні 150 гривень є вартістю перебування тут дитини упродовж усього дня? Але ж у маленьких діток свої вікові особливості, й чи не краще було б цих 150 гривень розділити й брати оплату, скажімо, за одну годину перебування в пісочниці? Це було б 15, та хай навіть 20-30 гривень за годину часу! Впевнена, за таких умов тут було б значно більше охочих матусь з дітками, а отже – значно більший дохід. Але ж наші бізнесмени чомусь воліють заробити все й одразу!…
…Мабуть, пані Пономар дуже любить справжні Мальдіви, тому й назвала так своє дітище. Але ті далекі екзотичні острови, на жаль, недоступні пересічному українцю. Так само виходить і з однойменною пісочницею в нашому парку…
Вочевидь, втомившись вислуховувати обурення щодо цієї паркової локації, міський голова Роман Клічук пообіцяв відкрити ще один дитячий майданчик, і тоді, мовляв, батьки зможуть скористатися і платними, і безкоштовними розвагами для своїх дітей. Що ж, поживемо – побачимо…
Наталія БРЯНСЬКА.