У Чернівцях вперше презентували персональну виставку живопису Юрія Іллєнка. Син режисера Пилип Іллєнко також представив новий фільм «Втомлені» – про військових, реабілітацію і любов під час війни. Цією подією неофіційно стартував кінофестиваль «Миколайчук оупен».

Цього року цей фестиваль відзначає кілька ювілеїв – власне п’ятиріччя, 85 років від дня народження Івана Миколайчука та 90-річчя Юрія Іллєнка.

За словами Пилипа Іллєнка, раніше він не міг відвідувати заходи пам’яті Миколайчука в Чорториї, бо вони співпадали з днем пам’яті його батька, коли вся велика родина традиційно збиралася в селі Прохорівка. Проте повномасштабне вторгнення у 2022 році змінило обставини, і Пилип вирішив саме тут, на ювілей батька, зробити виставку в рамках «Миколайчук оупен», – поділився син режисера.

Попередня персональна виставка митця відбулася в Києві ще 1999 року, і її формував сам автор. Деяких з нині представлених робіт тоді ще не було, або ж були доопрацьовані пізніше, адже режисер не припиняв творити.

Значну частину експозиції займають роботи так званого іконописного періоду. Втім, канонічних церковних ікон Іллєнко не писав – замість святих на його полотнах з’являлися… риби.

Пилип розповів про незвичайну техніку батька – він купував сушену рибу і писав на ній образи, наслідуючи легендарну традицію чумаків, які нібито малювали на рибі глиною, коли везли сіль і мали час у дорозі. Риба в цих роботах – не лише фольклорний мотив, а й християнський символ.

За словами Пилипа Іллєнка, батько сповідував особливу мистецьку філософію: «Бог творить людину, а людина творить мистецтво. З нічого абсолютно. І якщо керуватися цією логікою, то в мистецтві можна робити абсолютно все. Найбільш несподівані речі – вони в якийсь момент стають каноном або традицією, хоча насправді на початку вони можуть відлякувати своїм абсурдом. Така теорія була в нього, і він намагався її втілювати на практиці».

Серед експонатів виділяється автопортрет, написаний після першої поїздки режисера до Парижа на тлі собору Паризької Богоматері. З часом полотно обростало деталями: ось художник стоїть у Сені по груди, ось тримає свічку. Потім Іллєнко прикріпив на картину дві сушені рибини та запалював на їхніх головах справжні свічки. На картині досі збереглися плями кіптяви і воску.

Іллєнко ніколи не писав на замовлення, не продавав робіт і не орієнтувався на ринок. Переважна більшість картин залишалася вдома, а головними героями полотен ставали найближчі люди: дружина Людмила Єфименко та сини.

Найближчими серцю Пилип Іллєнко називає портрет вагітної матері, створений у Прохорівці, та власний дитячий портрет.

Окрім живопису, на виставці експонуються постери до культової стрічки «Лебедине озеро. Зона». У 1990 році на Каннському кінофестивалі фільм здобув дві нагороди, зокрема престижний приз кінокритиків Fipresci, який серед режисерів пострадянського простору отримували лише одиниці.

Після презентації виставки Пилип Іллєнко представив нову художню стрічку — «Втомлені». Чернівці стали першою зупинкою промотуру фільму. Зйомки відбувалися в санаторіях під Києвом, де українські захисники проходять реабілітацію. Головну чоловічу роль, а також частину епізодів зіграли чинні військові та ветерани з реальним бойовим досвідом. Головну жіночу роль виконала Валерія Ходос.

– Найстрашніше на війні – це не загинути, а зустріти того, кого боїшся втратити. І в цьому полягає ідея фільму, котра, по суті, про любов. Про те, що любов може врятувати, допомагати, ставати опорою. Але любов так само може бути силою і небезпекою, – каже Пилип Іллєнко.

Підготувала Анна ВЛАДКО.