Перейменування вулиць – закономірний процес для нашої постколоніальної держави. Шагренева шкіра, яка з’єднувала нас з імперією, не давала розвиватися, втримуючи нас у рамках «одной общєй культури», звісно, має бути скинута, а сотні героїв, які в різні часи доклалися до становлення держави Україна, її війська, культури, історії, – гідно увічнені. Це не обговорюється.
Однак спостерігаючи за тим, як Чернівці звикають до нових назв, може скластися враження, що місто наче соромиться цих імен, ігнорує їх. Як на мене, необхідно створювати умови, щоб нові назви вулиць використовувалися якнайчастіше в повсякденному побуті. Один зі способів – оголошення на громадському транспорті, яким щодня користуються десятки тисяч чернівчан і туристів. Але навіть, наприклад, вулиця Степана Бандери, яка для багатьох маршрутів є кінцевою, не згадується на вказівниках. Іменується як завгодно: «Кінотеатр», «Колос»… тільки не Бандери. Те саме з вулицею Романа Шухевича. Чому зупинка поблизу неї має називатися на честь гастроному, готелю, тільки не національного героя? У такий простий спосіб імена українських героїв, від яких тіпає російську пропаганду, органічно входили б у повсякденний побут Чернівців, привчаючи до беззаперечності цих прізвищ у тому числі й багатьох тисяч вимушених переселенців, у чиїх рідних містах і досі, через в’їдливу імперську пропаганду, живуть у парадигмі вулиць всіляких комсомольців, бакінських комісарів і річниць октября.
Інший спосіб «приховати» контраверсійну історичну постать – назвати його ім’ям вулицю на далеких міських окраїнах, як, приміром, вулицю полковника Болбочана. Виявляється, така є на мапі Чернівців, у Садгірському районі,маленька, тупикова, майже без будинків, на самій межі міста. Ну не знайшлося іншого місця для людини, під чиїм проводом Україна в 1918 році розбила більшовицькі війська в Криму…
Та навіть такі половинчасті увічнення та перейменування до кінця не довершені. Гугл-карти досі послуговуються назвами, які було запроваджено півтора десятка років тому. І тієї ж вулиці Болбочана ви там не знайдете. Зрозуміло, що, вслід за гулом, саме старими назвами послуговуються таксисти та інші сервісні служби, які швидше зрозуміють вас, коли скажете, що вам треба на Челюскінців чи Дубінську, ніж на Шухевича і Кайндля. До прикладу, вулицю Едуарда Райса, дотичну до вул.Кобилянської, на картах нема, її досі називають провулком Українським, який був тут до початку двотисячних.
У Чернівецькиій міській раді є цілий структурний підрозділ, який займається міжнародними стосунками і комунікацією. Зі свого досвіду епістолярного спілкування з адміністрацією GOOGLE знаю, що достукатися до них реально. Якщо, звісно, поставити за мету. Хоча б – із поваги до Чернівців. Міста з історією, яке заслуговує на увіковічення імен справжніх героїв у своїх вулицях.
Не соромтесь і не приховуйте їх!
Вадим ПЕЛЕХ.