Напередодні 150-річчя заснування Чернівецького університету ректор ЧНУ ім.Ю.Федьковича, професор Руслан БІЛОСКУРСЬКИЙ дав інтерв’ю «Буковині».
Як зауважив Руслан Романович, він воліє говорити не про один ювілейний день, а про ювілейний рік. Адже цій даті в університеті присвячували видання наукових книг, проводили міжнародні конференції, зустрічі викладачів та студентів із зарубіжними колегами, виставки, спортивні та мистецькі заходи. Тобто, весь минулий і нинішній навчальні роки в ЧНУ минають під егідою «150».З якими досягненнями виш прийшов до ювілею – про це і не тільки – наша розмова з ректором.
– Руслане Романовичу, університету – 150. Чи можна виділити, скажімо, три позиції, які є гордістю університету в ювілейний рік?
– Визначити три позиції насправді складно. Бо коли ми говоримо про 150-річчя університету, це є довга-довга історія. Не хочеться виділяти якийсь сьогоденний тренд, а мабуть варто дивитися крізь призму часу. Тому якщо дивитися через призму 150 років, то, мабуть, це те, що незважаючи на зміни влади на Буковині, в університеті завжди була українська мова, українська культура, українське слово. Це найважливіше, що проніс університет через увесь період свого існування. Друге – університет завжди відігравав визначну роль, як центр і платформа ідей, концепцій, наукового життя. Тобто, університет завжди вагомо впливав на розвиток суспільства і робив Чернівці не провінційним містом. І третє – це сотні тисяч випускників, яким університет дав знання і путівку в життя. А якщо говорити про сьогодення…
– Можливо, поговорімо не стільки про сьогодення, як про час вашого ректорства, хоч ще й короткого…
– Якщо говорити про три аспекти, то я би виділив наступне. Перше – це цифрова трансформація, яка відбувається в нашому університеті і яка полягає в тому, що запроваджено електронну систему документообігу, автоматизовану систему освітньої дільності. Зараз саме запроваджуватимемо електронний кабінет здобувача освіти. Тобто, ми активно працюємо в напрямку цифрової трансформації. І це важливо, бо це додає оперативності, прозорості, ефективності. Другий момент – це активізація міжнародної співпраці. Ми не закритий виш, а університет, який співпрацює з багатьма університетами в Європі та за її межами. Це – сучасні моживості для наших студентів, йдеться про літні школи, про програми мобільності, про програми подвійних дипломів, завдяки чому наші випускники могли би себе реалізовувати не лише в Україні, а й за кордоном. Для прикладу, нещодавно підписали двосторонній договір про співпрацю з Університетом Politécnico da Guarda в Португалії. Ця угода відкриває більше можливостей для мобільності студентів і викладачів ЧНУ. Партнери з Politécnico da Guarda є єкспертами в технічних, інженерних та ІТ-напрямах, що створює додатковий простір для спільних освітніх і дослідницьких ініціатив. І третє – це співпраця та партнерство з бізнесом та роботодавцями. Я радію з того, що все більше наших стейкхолдерів, тобто зацікавлених підприємств і організацій, активно долучаються до освітнього процесу, що наші випускники знаходять свої перші робочі місця, а отже, ті знання, які отримують студенти в університеті, є практично орієнтованими.
– Відомо, що цьогорічна вступна кампанія була успішною, незважаючи на постійну еміграцію молодих людей. Скільки нових студентів влилося в університетську спільноту?
– Цьогоріч ми набрали понад 3 тисячі студентів бакалаврату, що на 20 відсотків більше, ніж минулого року. Знову ж таки: це дуже важливо не лише з позиції збільшення студентського контингенту в університеті, а важливо те, що в Чернівці приїжджає молодь і залишається в нашому місті, а це означає, що місто має майбутнє.
– А який відсоток студентів не буковинців?
– Завжди цей баланс приблизно такий: 30 відсотків – чернівчани, 30 відсотків – мешканці області і 40 відсотків – з-за меж Буковини. Раніше ці три категорії мали однакові відсотки, зараз кількість тих, хто зі зрозумілих причин приїжджає з інших регіонів, зростає.
– Зважаючи на набір студентів та на інші показники, яке місце Чернівецький університет займає у списку вишів країни?
– Якщо говорити про кількість вступників, то наш університет стабільно займає 6-7 позицію в межах країни. Якщо ж говорити про різноманітні рейтинги – наукові, освітні, міжнародні, то, як правило, наш університет перебуває в першій десятці, або ж трішки далі. Але тут хочу зауважити: коли починається формальне виконання вимог, щоб потрапити в той чи інший рейтинг, нівелюється сама суть університету. А суть університету полягає в тому, щоб створити для молодої людини систему можливостей для реалізації та розвитку. Щоб молода людина мала не лише розклад, за яким вона відвідує заняття та складає сесії, а могла би себе реалізувати й у творчому плані, і в спортивному, і в науковому. Тому університет – це про таку ось систему.
– Що нового цього навчального року університет запропонував студентам? Можливо, було відкрито нові спеціальності?
– Якщо говорити про принципово нове, то це – магістерська програма з експертизи та технології субтропічних продуктів та напоїв. Це та програма, де навчають експертизі кави, какао та чаю. А друге – наші освітні університетські програми не є статичними, вони щороку оновлюються, і кожного року додаються нові дисципліни, нові можливості, нові практики тощо. Якщо казати про тренди, то з’являється значно більша кількість дисциплін, пов’язаних з використанням штучного інтелекту – і в дослідженнях, і в тих прикладних задачах, які виникають.
– Про ремонти. Саме до ювілею були завершені реставраційно-ремонтні роботи у Мармуровій залі. Що на черзі? Як щодо ремонтів студентських гуртожитків, бо про це дуже багато обговорюється в соцмеражах…
– Що стосується гуртожитків, це проблема всеукраїнського масштабу. Спеціального фінансування гуртожитків немає. Тобто все фінансується з того, що платять мешканці за проживання в гуртожитку. А тут є законодавчі обмеження, які кажуть, що це має бути не більше, аніж 40 відсотків від академічної стипендії. Що таке сьогодні 800 грн на місяць? Цієї суми вистачає ледь-ледь, аби заплатити зарплатню працівникам гуртожитків і оплатити комунальні послуги. Решту капітальних вкладень чи поточні ремонти університет здійснює з інших коштів. Для нас ключовими є питання душових кімнат та санвузлів у гуртожитках. Власне, в цьому напрямку тривають зараз ремонтні роботи. Так, було оновлено душові кімнати в гуртожитках №4 та №2. Що означає «оновлено»? Там вмонтована потужна система витяжки, бо основна проблема полягає в тому, що збирається волога. Наступного року візьмемося за гуртожиток №1. Роботи тривають, але, безумовно, для того, щоб якісно оновити гуртожитки, нам потрібні величезні капітальні вкладення, що на сьогодні є вельми проблематично… Але оновлюється інша інфраструктура гуртожитків, зокрема, спортивна. Йде ремонт відкритого тенісного корту, завершується експертиза на оновлення атлетичного залу. Запускатиметься проєкт реконструкції одного з корпусів університету, і він буде повністю інклюзивним. Так само шукаємо можливості продовження співпраці з Посольством США, щоб здійснити ще певні реставраційні роботи в Мармуровій залі. А саме – відновлення елементів стін та колон. І це питання пролангації чинного проєкту на майбутній, 2026 рік. Тому планів багато, але треба розуміти, що сьогодні реалії такі – бюджетне фінансування, природньо, йде на безпеку держави. Ми ж намагаємося максимально підтримати і розвинути інфраструктуру університету тими скромними ресурсами, які маємо.
– До речі, про ремонт Мармурової теж чимало обговорювали в соцмережах, мовляв, не доцільно витрачати на таке кошти університету…
– Ми неодноразово підкреслювали, що проєкт реалізовано завдяки гранту Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини. Тобто, ми не витрачали на Мармурову залу власні кошти, і, попри виклики війни, зберегли й відновили одну з найвеличніших зал України.
– Головні пріоритети, найважливіші плани на найближчий рік?
– Буде перемога України, тоді вже можна буде більше планувати. А сьогодні наше головне завдання – навчити й утримати молоду людину в нашій країні, дати їй усі можливості для розвитку та реалізації. Збережемо молодь, то буде кому відбудовувати та модернізувати Україну.
– До слова, з приводу військової підготовки всіх студентів, це вже працює в університеті?
– Це базова військова підготовка, і вона у нас уже здійснюється. Це обов’язковий курс для всіх студентів чоловічої статі стаціонару 2 курсу. І наші студенти на базі кафедри військової підготовки проходять ці навчання. Викладачі, які залучені до викладання за цією програмою, всі або служили в АТО-ООС, або ж воювали вже під час повномасштабного вторгнення. І наші викладачі переважно мають військовий досвід, мається на увазі викладачі, які мають педагогічну освіту, є кандидатами наук.
– Що ж до урочистостей. Головне відзначення 150-річчя університету, так розумію, заплановано на завтра, на п’ятницю.
– Не хотілося б виділяти головну чи не головну урочистість. Бо якщо сказати, що 150-річчя у нас – 3 жовтня, то це не зовсім так. Адже в нас ціла низка заходів відбувалася впродовж усього року. Бо як можна виокремити кілька десятків міжнародних конференцій, які організовувалися на базі нашого університету. Чи десятки книг, монографій, які були надруковані нашими дослідниками до ювілею. Чи, наприклад, цими вихідними тривали волейбольні змагання з нагоди ювілею. А минулого тижня асоціація випускників університету проводила захід, який передбачає повноцінну роботу раніше створеної асоціації випускників – «Перший вечірній бранч Alumni Connect: сьогодні, завтра, завжди». Тобто, такі події відбуваються і надалі триватимуть. Але саме урочиста академія з нагоди 150-річчя Чернівецького університету запланована на 3 жовтня в обласній філармонії ім. Д. Гнатюка.
– Чекаєте почесних гостей?
– Ми запросили друзів, колег, партнерів, тих, з ким співпрацюємо – як з Чернівців, так і з-за меж міста та з-за кордону. Тому очікуємо чимало поважних гостей. На превеликий жаль, ми дуже обмежені в кількості місць… Хотілося б бачити багатьох дорогих нам людей, але фізично філармонійна зала всіх вмістити не зможе. Тому ми і говоримо про 150-річчя не лише як про один день, а про весь рік, і не про один захід. Щоб кожен охочий міг долучитися до ювілейних подій.
Наталія ФЕЩУК.