Напередодні фахового свята ми вирішили дізнатися, як у наш час, пов’язаний із серйозними викликами, працюється медикам нещодавно створеного на базі обласної клінічної лікарні надзвичайно важливого кардіологічного відділення. На запитання «Буковини» відповіла начальниця цього підрозділу, корінна чернівчанка, ревматолог і кардіолог з багатолітнім стажем, лікар вищої кваліфікаційної категорії, лауреат нагороди АМН України – медалі академіка М. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я» Лариса Осипівна ГАВРИШ.
Для початку, будь ласка, трохи про передумови створення вашого відділення.
– Насправді кардіологія Чернівецької обласної клінічної лікарні має кількадесятилітню історію. Вперше тут у 1960 році було створене відділення на 40 ліжок, а вже 1962-го на його базі організували кардіо-ревматологічний диспансер, функціонував і кардіоревматологічний кабінет в обласній консультативній поліклініці. Та коли в Чернівцях у 1986-му відкрили кардіоцентр, ми стали суто ревматологічним відділенням на 50 ліжок і лікували хворих на ревматологічну, досить важку патологію –це системні захворювання, захворювання опорно-рухового апарату. Але все ж продовжували надавати і кардіологічну допомогу, готували пацієнтів до операцій. А після операцій, звісно, – тривала реабілітація. Проте ми не мали права і можливості надавати допомогу хворим на інфаркт міокарда.
Що змінилося?
– У 2020 році, в ході медичної реорганізації в Україні взагалі і в нашій обласній клінічній лікарні зокрема, ревматологічне відділення реорганізували в кардіологію з ревматологічними ліжками для дорослих. У нас розгорнуто 50 ліжок, із них 30 кардіологічних і 20 ревматологічних. Також у 2020-му в лікарні було створено відділення інтервенційної кардіології і кардіохірургії. Лікарня отримала ліцензію, і ми вже надаємо якісну медичну допомогу хворим на інфаркт міокарда, причому паралельно з існуванням обласного кардіологічного центру. Лікуємо пацієнтів з інфарктом міокарда, з нестабільною, стабільною стенокардією, з міокардитами, кардіоміопатіями, паралельно допомагаємо хворим із системними захворюваннями сполучної тканини, ревматизмом, вродженими вадами, і маємо для цього все необхідне. Найперше йдеться, звісно, про обладнання, апаратуру. Щодо медикаментозного забезпечення – воно налагоджено відповідно до Національного переліку та вимог Національної служби здоров’я України. Лікування хворих відбувається за чинними протоколами, що відповідають європейським стандартам.
Але головне в процесі лікування – фахівці. Розкажіть, будь ласка, про колектив відділення.
– Наразі всі мої колеги мають сертифікати відповідності, пройшли спеціалізацію і атестацію на профпридатність, тобто нині вони не лише ревматологи, а й кардіологи. Разом зі мною у відділенні працюють 9 лікарів, усі мають вищу та першу кваліфікаційну категорію. Також поруч із нами допомогу хворим надають і кандидати медичних наук, і професори та доценти із профільної кафедри місцевого медичного університету. Вони приходять на обходи, здійснюють консультативні прийоми, радять, підтримують пацієнтів. До речі, в нас лікуються не лише буковинці…
Чи виконуєте оперативні втручання?
– В лікарні вони виконуються, і почалися оперативні втручання на базі торакальної хірургії ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. На наше замовлення приїжджала бригада кардіохірургів із Києва, з інституту Амосова. За 2020-2021 роки прооперовано 18 хворих. Це доволі позитивні результати і для нас, і для пацієнтів, звісно. Потім повномасштабна війна внесла свої корективи, але згодом оперативні втручання було відновлено. Від початку цього року, приміром, на базі відділення інтервенційної кардіології вже прооперовано 10 хворих.
Будь ласка, декілька слів про ваші плани…
– Наразі ми плануємо відкрити відділення кардіохірургії. Це означає, що зможемо більше приймати пацієнтів не лише з нашої області, а й з усіх куточків України. Для проведення оперативного втручання та імплантації штучних і біологічних клапанів, проведення аорто-коронарного шунтування. Поки нема таких можливостей, але в найближчий час будуть – уже триває масштабний ремонт приміщення.
Зрозуміло, що і ковідні роки, і особливо повномасштабна війна принесли з собою суворі виклики…
– Так, ми надавали і надаємо допомогу, що називається, 24 /7. У лікарні цілодобово чергує кардіолог та інтервенційні кардіологи. Варто зазначити, що під час пандемії спостерігали збільшення кількості ускладнень ковіду – це міокардити, тромбоемболії легеневих артерій, інфаркти… Ми думали, що ковід – найстрашніше, що могло бути. На жаль, виявилося не так. Адже почалася велика війна, яка принесла надзвичайно багато інфарктів, причому і в молодих людей. «Наймолодші» інфаркти, з якими нам довелося працювати, діагностовано в 28- та 32-річних пацієнтів. Інфаркт був підтверджений на кардіограмі, і так званим «тропоніновим» тестом, і на операційному столі… Заблокована була судинка. Ми поставили стент молодому чоловікові 32 років. І 28-річному – теж… На жаль, почастішали інфаркти й у людей середнього та старшого покоління. Це пов’язано з війною, зі стресовими ситуаціями, емоційними перевантаженнями. Тобто, потерпають усі, незалежно від віку. Часто до нас потрапляють хворі з комбінацією інсульт- інфаркт, їм теж надаємо відповідну допомогу. Є в нашій лікарні вже й відділення неврології, якого раніше не було. Маємо можливість повністю займатися тромболізисом, надаємо екстрену допомогу в рамках так званого терапевтичного вікна-֪ це той час, який не загублений, і ми радикально можемо допомогти пацієнтові.
Медичні заклади отримали нове обладнання, не стала винятком, звісно, і Чернівецька ОКЛ. Що із довгоочікуваного обладнання отримали обласні кардіологи? Чого ще бракує?
– У нас, як і в кардіоцентрі, є сучасний, абсолютно новітній ангіограф, який дає можливість проводити коронографію. Є комп’ютерний томограф, працює магнітно-резонансний томограф, якого ми дуже очікували. Це все сприяє ранній методиці діагностики. Але хоча зараз маємо МРТ, прагнемо, аби ще й було введено окремо такий метод дослідження, як МРТ серця. Думаю, з часом матимемо таку можливість, буде закуплено спеціальний контраст, важливо знайти чи підготувати лікаря-фахівця. Ми, кардіологи, використовуємо свій МРТ сповна, а на МРТ серця відправляємо поки що пацієнтів до Києва в інститут Амосова та в інститут серця Тодурова. Люди їдуть з направленнями, за попередньою домовленістю.
Як я зрозуміла, увесь передопераційний період хворі перебувають під вашою опікою…
– Так, на базі нашого відділення підліковуємо, готуємо їх до оперативних втручань на серці, в тому числі у нас 2 пацієнти стоять на черзі на трансплантацію серця, тож ми готуємо і пацієнтів, які очікують трансплантації. Тісно співпрацюємо з інститутом Амосова в Києві. До слова, у нас теж є відділення трансплантології, на базі лікарні було пересаджено нирки. Сподіваємося, в недалекому майбутньому матимемо змогу надавати послуги й нашим пацієнтам із трансплантації серця. На щастя, рідні і близькі хворих розумно ставляться до питань і проблем трансплантації.
Як вам вдається мотивувати своїх підлеглих у такий непростий час?
– Доводиться бути і керівником, і психологом водночас. У нас у колективі в родинах багато хто воює: як не син, то чоловік. Слава Богу, жоден не загинув. Але багато хто травмований і фізично, і психологічно. Тож реабілітація і допомога довготривалі. Почасти доводиться допомагати і матеріально. Підлаштовуємося до відпусток. Вмикаємо «зелене світло» на госпіталізацію до нас за потреби всіх працівників і їхніх родичів. У нас відкрилося прекрасне реабілітаційне відділення на 1 поверсі. Нещодавно відкрилося таке ж відділення на вулиці Федьковича, поряд з ендокринологічним центром. Там гарні спеціалісти, працюють навіть фахівці з Харкова. Пацієнти дуже задоволені результатами.
З чим підходите до професійного свята?
– Зізнаюся: на фоні подій в Україні святковий настрій практично відсутній. Вдячні пацієнтам, які пам’ятають, що є такий день. Всі мої колеги, медсестри зазвичай отримують вітання як в цей день, так і у Всесвітній день кардіолога. І не лише від тих, хто саме в день нашого професійного свята лікується у відділенні. Наші пацієнти розкидані зараз по всьому світу, і вітання надходять не лише з України, а й з Італії, Іспанії, США, Ірландії…До слова, від них почасти отримуємо й гуманітарну допомогу. За неї вдячні також й українським фармацевтичним компаніям.
Наша робота – нелегкий шматок хліба, і дуже велика відповідальність. Працюємо, як єдиний організм, бо інакше відділення б не функціонувало. І лікарі, і медсестри, і молодший медичний персонал. Треба пам’ятати, що й добре слово теж лікує. Ми всі – як єдина серцево-судинна система, де кожна судинка має значення. Тому бажаю колегам, усім читачам газети здоров’я, наснаги, терпіння, взаєморозуміння, злагоди в сім’ях, і якнайшвидше – мирного неба.
За розмову подякувала і привітала зі святом
Наталія БРЯНСЬКА