До рідного дому у Заставні повернувся 48-річний військовий Збройних сил України Михайло Турецький, який майже два роки провів у російському полоні. Зустріч із родиною, яку мати Марія Михайлівна назвала найбільшим дивом у своєму житті, стала подією для всієї громади.

Михайло Турецький народився у багатодітній родині, де був старшим і єдиним сином. Після школи здобув професію, працював, служив у війську. Був одружений, виховує доньку від першого шлюбу та семирічного сина від цивільної дружини.
У січні 2023 року він добровільно став до лав українського війська, аби захищати Батьківщину від російських загарбників.

20 липня 2023 року зв’язок із Михайлом обірвався — після бойового завдання він разом із побратимами потрапив у засідку. Родина довгі місяці жила у невідомості. Лише згодом стало відомо, що чоловік перебуває в полоні — спершу на окупованій Луганщині, а потім у Сибіру. Матір та сестри не припиняли пошуків, долучалися до акцій на підтримку військовополонених у Чернівцях, зверталися до міжнародних організацій.

«Я щодня молилася, аби син вижив і повернувся. І коли почула рідний голос у слухавці — не могла повірити. Закричала: “Міша, синочку, дочекалася!”», — пригадує мати.

Повернувшись додому, Михайло зізнався: йшов рідною вулицею й думав, що це сон. Його зустріли короваєм, сімейним теплом і сльозами радості.

Чоловік вийшов на волю важко хворим: проблеми із зором, слухом, сліди тортур електрошокером. Два місяці він лікувався у шпиталі, попереду ще операції та тривала реабілітація.

«Пішов на війну здоровим, а повернувся з полону зламаним тілом. Але головне — живий», — каже Марія Михайлівна.

Сьогодні родина вдячна за повернення Михайла і продовжує підтримувати інші сім’ї, які чекають своїх захисників. «Я молюся за кожного полоненого. Хочу, щоб кожна українська мати пережила ту радість, яку відчула я», — каже жінка.