ОСЬ І НАСТАЛА та доленосна пора, коли поле покликало трудівника збирати плоди його подвижницької праці, аби не дати пропасти жодному колоску.

— Справді, роботи о цій порі в селян — непочатий край, — погоджується керівник селянської спілки «Злагода», що на Хотинщині, Валерій Іванович Філіпчук. — Не рік і не два разом з однодумцями даємо раду святій справі, якій присвятили життя. А задзвенить поле від краю до краю дозрілим, як оце бачимо нині, колосом, і кожного разу душа співає, здається, наче вперше бачиш це диво Господнє. Щось не вдалося цьогоріч, але на врожай не нарікаємо, зважаючи, що природа не жалувала селянина. Ось і на цьому полі на 70 гектарах уже приступили до збирання спілого жнива. Як і попередніми роками, тут головна людина зараз — досвідчений механізатор Денис Пістружак на своєму комбайні Klass-480. Лишень погляньте: услід за ним — практично жодного втраченого колоска.

— Валерію Івановичу, на перший погляд, озимий ячмінь вродив гарно. А по яких попередниках сієте цю важливу культуру?

— Як правило, по сої, враховуючи агротехнічні вимоги. І як бачите, не прогадали, ячмінь не підвів. Як і озима пшениця, яку висіяли на 100 гектарах. Не сьогодні-завтра і її почнемо збирати. Звісно, хвилюємося. Адже передусім по жнивах треба розрахуватися збіжжям з власниками земельних паїв. Це для нас свята справа. Види на врожай — не з найкращих. Тому, враховуючи ситуацію, кожен із власників паїв отримає не більше 600 кілограмів зерна. Хто — збіжжям ячменю, хто — пшеницею, а хтось і грошима. Але люди розуміють ситуацію, не ображаються. Розуміють, що й фронту треба допомагати. Мусимо!

…Дзвенить-виспівує дозрілий колос, головне багатство української землі. Недаремно його кольором позначений і наш державний прапор. Аби лиш небо над ним завжди було таким ось чистим і мирним, як цього липневого дня на Хотинщині…

Іван АГАТІЙ