Цього літа Чернівецький академічний обласний музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської завершив 94-й театральний сезон — і вже у серпні відкриє… 120-й. Такий несподіваний стрибок у цифрах є результатом історичного перегляду: відтепер театр рахуватиме свої сезони не з часу приїзду радянської трупи з Харкова, а від дати відкриття самої театральної будівлі — 3 жовтня 1905 року.

Рішення про зміну літочислення має під собою глибокі історичні та моральні підстави. Протягом десятиліть радянська влада ігнорувала справжнє коріння чернівецького театру, викреслюючи з пам’яті цілі покоління митців — як українських, так і представників інших національностей, які творили на цій сцені ще задовго до окупації. Серед них — актори-патріоти, чиї долі були обірвані зміною влади або ж репресовані після 1940 року.

«Мене цікавить не тільки політична або культурна площина, а насамперед — людська. Бо за цифрами стоять зламані долі, замовчана творчість, викреслена пам’ять», — зазначає журналіст Юрій Чорней, один із ініціаторів перегляду нумерації. На його думку, актори, про яких забули, заслуговують хоча б на таку форму вшанування — через справедливий хронологічний відлік.

Директор театру Іван Бутняк додає: «Попередня нумерація вела від харківського театру революції, створеного у 1931 році. У радянський період ця трупа була переведена до Чернівців і стала підґрунтям для нової театральної реальності. Але будівля театру діяла вже з 1905 року, і культурне життя в ній вирувало — незалежно від змін влади».

У радянській системі нумерація сезонів була політичним актом — інструментом забуття. Саме з Харківського театру робітничої молоді, об’єднаного у 1937 році з іншими трупами, радянська влада почала писати нову “офіційну” історію театру в Чернівцях. Це дозволяло ігнорувати як багатонаціональну театральну традицію Буковини, так і українське театральне середовище міжвоєнного періоду.