Їх називають так, бо кожен добре знає, що на війні медики – це не просто лікарі. Вони борються не лише зі смертю, а й з тими, хто її несе.
До повномасштабної війни ці чоловіки мали мирні професії – будівельник, автомаляр і фельдшер «швидкої». Сьогодні вони – бойові медики Нацгвардії, які щодня рятують поранених бійців під обстрілами.
Вадим Горбунов, Вадос – маркетолог за освітою. До війни не мав жодного медичного досвіду. Але після мобілізації пройшов навчання, і вже на Куп’янському та Покровському напрямках урятував десятки життів.
«Ми приїжджаємо на квадроциклі, забираємо пораненого, надаємо допомогу і зразу передаємо на евакуацію», — розповідає він.
Його перший виїзд врізався в пам’ять назавжди: «Поранений втратив багато крові, вже не відкривав очі. Я подумав — не виживе. Але ми прокапали, і через пів години він ожив. Тоді я відчув: ми робимо все правильно, і я там, де треба».
Олег Романюк, Рамаха — автомаляр, який приєднався до Нацгвардії у перші дні вторгнення. Пройшов навчання, опинився на найгарячіших ділянках — у Серебрянському лісі, на Куп’янському й Покровському напрямках.
«Різниця між цивільним і бойовим медиком — колосальна. Ми рятуємо, а вони лікують. На душі світліше, коли бачиш, що справді зробив щось корисне, і людина не стекла кров’ю», — каже Рамаха.
Одного разу він врятував ногу бійцеві з позивним Джокер, який із роздробленою гомілкою самостійно пробіг кілометр під обстрілами. Протягом 12 днів Рамаха лікував його прямо в окопі. Коли медики не могли дістатися до позицій, а окупанти підповзали вже на відстань 20 метрів, хлопці тримали оборону: «Нам доводилось стріляти, щоб захистити своїх поранених. І ми трималися».
Микола Головач, Дід — найдосвідченіший у медичному загоні. До війни працював 20 років на «швидкій». Майже два роки тому приєднався до Нацгвардії.
«Було важче фізично, бо я найстарший. Медицина – це добре, та потрібні військові знання, тому я наполегливо вчився всього. Але медицина — моя стихія», — розповідає він. Саме його досвід дозволив врятувати десятки життів. «Усі повинні знати, як надати собі першу допомогу. Головне -терпіння», каже Дід.