НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ДЕРЖАВИ — створення єдиної лісової компанії (ЄЛК). Задля одного і головного — наведення жорсткого порядку на місцях, включаючи унікальні за складом порід та видів насадження, на окремих масивах яких, без перебільшення, залишились пеньки та вирубки. Терпіти і відступати вже нікуди, терпець урвався. Тому, виходячи з надкритичної ситуації, й виникло питання щодо створення нової керівної структури. Звісна річ, варіант не із ідеальних. Але тому, що діється на місцях, таки треба покласти край.

Але ж який ґвалт зчинили в регіонах, залучивши до обговорення теми всіляких «спеців»! На думці в котрих одне — урвати, а натомість галузі нічого не дати. Дивно, ба навіть абсурдно, що до кампанійщини залучили й окремих колишніх керівників від лісу, котрі, на жаль, не знають нинішньої ситуації і давно на пенсійних хлібах.

А тим часом у лісах чиниться таке, що пером не описати. Як-от під сокирянськими Ломачинцями, де на ділянці елітного лісу, який був еталоном за складом деревини та краси, аж дуже «шановані» персони забагли спорудити… злітний майданчик для малої авіації. І таки понищили до пенька діброву, попри спротив громад довколишніх сіл.

Проте недолуге керівництво галузі й краю вдає, що в тому лісі, де за пеньками нічого не видно, щось таки робиться. Ось відкрили вольєр — і ґвалту на цілий світ, хоч поки що без жодних практичних результатів. Адже від часу функціонування розхваленого на всі усюди вольєру «Зубровиця» звіра не тільки не побільшало в дикій природі, а навпаки, в рази поменшало. А де ж йому взятися, коли в кращих мисливських угіддях краю, зокрема, в Турятці, звіра відстрілюють ті ж таки «шановані» персони. Хоча рядових членів УТМР пополювати й на рушничний постріл не підпускають.

Тому «порядки» в лісовій галузі на місцях так уже допекли і взяли за живе, що й було вирішено створити єдину лісову компанію (ЄЛК), хоча із стольного граду не завжди все видно. Але за нинішньої ситуації в сто разів краще вже бодай так, аніж ніяк.

Іван АГАТІЙ, заслужений журналіст України.