У Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка відзначили 140-річний ювілей обласної газети «Буковина»

ШАНОВНИЙ ЧИТАЧ, мабуть, буде подивований, дізнавшись, що тримає в руках газету… 140-річної давнини. Але це справді так. Адже саме в січні далекого 1885 року (а точніше 1 січня) в Чернівцях вийшов перший номер часопису під промовистою назвою «Буковина».

Рішення про її заснування було прийнято 12 березня 1884 року в відомій в краї громадській організації «Руська рада». Посісти посаду редактора газети було запропоновано шанованому вже на той час письменникові й громадському діячеві Юрію ФЕДЬКОВИЧУ. Він охоче прийняв цю пропозицію, адже розумів важливість появи в краї саме україномовного видання. І впродовж кількох років докладав неабияких зусиль, аби зробити «Буковину» найважливішим часописом і культурним осередком, пропагуючи ідею духовної єдності української громади в багатонаціональному краї. А своє редакторське кредо визначив словами: «Я не буду обгортати правду в дорогу позлітку».

Згодом про свою працю в «Буковині» Федькович писав: «…від першого числа «Буковини» вів її совісно, чесно і з любов’ю». Щоправда, підпис «Юрій Федькович» він поставив лише під першим номером газети. Далі, за настійною «порадою» поліції, яка на той час опікувалася зокрема й пресою, уже підписувався як «Осип-Юрій Гординський де Федькович».

ТАК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ…

А щоб детальніше пригадати хроніку подій, пов’язаних з ювілеєм поважної і шанованої в краї газети, в обласній бібліотеці зібралося добірне товариство — відомі історики, філологи, архівісти, митці, журналісти, письменники. Модерували захід завідувачка відділу краєзнавства бібліотеки Тетяна МІСЬКО і, звісно ж, нинішній головний редактор часопису Вадим ПЕЛЕХ.

До слова, пані Тетяна зауважила, що вшанування ювілею «Буковини» неспроста відбувається в обласній бібліотеці ім. М.Івасюка. Адже Михайло Григорович ще 1953 року почав друкувати свої оповідання в цій газеті.

УЧАСНИКИ зібрання довідалися безліч цікавих фактів про улюблену газету, які їм повідали:

• Голова товариства «Український Народний Дім» Володимир СТАРИК;

• Директор літературно-меморіального музею Юрія Федьковича Леся КОЛОДІЙ;

• Професор, доктор філологічних наук Володимир АНТОФІЙЧУК;

• Голова обласного Товариства польської культури ім. А. Міцкевича Владислав СТРУТИНСЬКИЙ;

• Старший науковий співробітник Державного архіву Чернівецької області Дмитро ЧУЧКО;

• Завідувачка відділу буковинської діаспори обласного краєзнавчого музею Оксана ПЕЛЕХ;

• Директорка муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського Леся ЩЕРБАНЮК;

• Колишній редактор газети «Буковина» Анатолій ІСАК;

• Народний артист України, в.о. голови обласної організації Товариства «Просвіта» Іван ДЕРДА;

• Голова обласної організації НСЖУ Володимир БОБЕР;

• Директор наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича Михайло ЗУШМАН;

• Заступниця директора обласної бібліотеки Олена БАННІКОВА.

На екрані один за одним змінювалися портрети всіх редакторів «Буковини», світлини з музею Федьковича, фото з життя колективу часопису. Найщирішими з них були електронні листи від колишніх журналістів — нині доктора філологічних наук Миколи ТИМОШИКА та кореспондентки нью-йоркської російськомовної газети «В новом свете» Лілії КОСТЮК.

 

ІСТОРИЧНИЙ РАКУРС: Згодом редакторами «Буковини» були не менш шановані особистості: Сильвестр Дашкевич, Осип Маковей, Омелян Попович, Лев Когут, Василь Щурбат. У різні часи газета мала різний формат і періодичність. Спочатку виходила двічі на місяць, потім — щоденно, якийсь час — тричі на тиждень, раз на тиждень.

Редакція видання розташовувалася в Чернівцях у будинку, де нині літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича (пл. Соборна, 10 — вхід з вулиці І. Франка).

Лише в роки Першої світової війни, коли Буковину окупували росіяни, адреса редакції була: «Відень, Шварцшпаніергассе, 15». Але в 1918 році газета знову видавалася в Чернівцях. До речі, від 1 січня 1912 року газета виходила певний час під назвою «Нова Буковина», але згодом повернулася до свого первісного найменування «Буковина». А численна буковинська діаспора, представники якої в різні часи покидали рідний край у пошуку кращої долі, в канадському Торонто створили свій часопис «Буковина», в якому, крім місцевої інформації, передруковували статті з «Буковини» справдешньої, аби дізнаватися, чим живе їхня далека мала батьківщина. Є дані, що ця газета виходила ще у 80-х роках ХХ століття.

АЛЕ ЗА ВСІХ ЧАСІВ, за панування різних держав, яким підпорядковувався наш край у другій половині ХІХ – початку ХХ століть, газета «Буковина» відігравала важливу роль у піднесенні національно-культурної свідомості буковинців, утвердженні ідеї соборності України. Недаремно їй завжди давали найвищу оцінку й залюбки співпрацювали з нею Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський.

Попри те, що засновники газети завжди вбачали основною метою видання просвітництво, плекання національної єдності й свідомості українців, вони намагалися не вельми торкатися суто політичних проблем. Та все ж саме в «Буковині» була надрукована 2 листопада 1918 року Відозва до краян зібратися на всенародне Буковинське віче, аби висловити своє палке бажання щодо приєднання краю до Великої України. Зокрема, у відозві значилося: «Чужого ми не бажаємо, тільки своє боронити хочемо». І як же актуально звучать ці слова нині, в час, коли російські загарбники хочуть знищити нашу державу!

На жаль, як знаємо з історії, наступного дня після Віча Північна Буковина опинилася під юрисдикцією Румунії, і газета «Буковина» на довгий час призупинила вихід українською мовою, натомість друкувалася румунською.

28 ЧЕРВНЯ 1940 РОКУ розпочинається нова сторінка в історії нашого краю і часопису зокрема. Газета почала називатися «Радянська Буковина». Як друкований орган Чернівецького обкому компартії України і облвиконкому, газета, звісно ж, повинна була виконувати перш за все ідеологічну функцію. Та в ній друкувалися розповіді про визначних краян — людей праці, діячів мистецтва, культури, історичні, народознавчі і природознавчі матеріали. Під ними стояли прізвища журналістів, які з часом ставали відомими письменниками, науковцями, політичними діячами. Це, зокрема:

• Пауль Целан, Андрій Малишко, Микола Бурбак, Володимир Бабляк, Богдан Мельничук, Анатолій Добрянський, Михайло Ткач, Володимир Ключніков, Іван Фостій, Марк Маргуліс, Петро Палій, Віталій Колодій, Кость Валігура, Григорій Шабашкевич;

• Анатолій Масловський, Альберт Биков, Пилип Соловщук, Василь Бабух, Марія Дем’яненко, Сергій Кучерявенко, Іван Сосновський, Гарі Імас, Юрій Корнєв, Дарина Туз, Анатолій Чабан, Георгій Шевченко, Дмитро Миронюк, Микола Максимець, Володимир і Зоя Краснодемські, Володимир Дячков, Володимир Мар’янин, Валентина Мацерук, Михайло Токарюк, Леонід і Світлана Ісаченки, Олена Чайка, Михайло Кукурудз, Іван Агатій, Микола Шкрібляк, Денис Лукач, Тарас Шевчук, Людмила Черняк, Рудольф Лєкалов.

Головними редакторами газети в радянську добу були незабутні Кузьма Демочко, Михайло Лазаренко, Володимир Пелех, Петро Радавчук. Це завдяки їм і десяткам інших талановитих майстрів пера газета навіть у заідеологізовані часи була справді народною, яку передплачувала й читала майже кожна буковинська родина (часами наклад її сягав 160 тисяч), хоча переважно її починали читати з четвертої сторінки.

«НОВЕ ДИХАННЯ» газета отримала у вересні 1991-го, успадкувавши свою первинну назву «Буковина» і, сподіваємося, вже назавжди. Її засновником став трудовий колектив редакції, демократично обравши на посаду редактора досвідченого журналіста, щирого патріота, відомого письменника Володимира Михайловського. Відтоді ось уже 34 роки газета творить літопис новітньої історії не лише нашого багатонаціонального краю, а й усієї України.

Журналісти поряд з усіма свідомими українцями стояли на майданах Помаранчевої революції і Революції Гідності, разом з вами, шановний читачу, ми помилялися й перемагали, обирали президентів і народних депутатів, роздержавлювали підприємства і пресу, прискіпливо приглядалися до новітніх бізнесменів і лідерів громадської думки, розпайовували землю і переймаємося нині проблемами місцевих громад…

На жаль, сьогодні друковані періодичні видання в нашій країні переживають не найкращі часи. Не стала винятком і наша «Буковина», яка приходить нині до читача лише раз на тиждень, і у зв’язку з поширенням всесвітньої павутини та реорганізацією «Укрпошти» коло наших читачів постійно зменшується.

Але, попри все, колектив редакції дивиться в майбутнє з оптимізмом, сподіваючись на розуміння і підтримку наших читачів, шанувальників і постійних дописувачів. Бо ж переконані: жодне цифрове видання не в змозі замінити паперової газети зі свіжим запахом фарби — розумної, аналітичної, правдивої, патріотичної, з любов’ю до рідної природи і нашого милого краю. Та й нащадкам колись буде цікаво знайти в сімейному архіві газету з розповіддю про маму, тата чи інших родичів.

І в цьому нас підтримали всі, хто виступав того дня на зібранні з нагоди ювілею «Буковини», а обласна влада в особах заступника голови Чернівецької ОДА Романа Греби і заступника голови облради Михайла Павлюка ще й відзначили подяками і почесними грамотами як колектив редакції, так і зокрема:

• головного редактора Вадима Пелеха;

• відповідального секретаря Антоніну Тарасову;

• більдредактора Валентину Карпяк;

• оглядача з питань соціальних проблем Наталію Брянську;

• та авторку цих рядків.

Воно й не дивно, бо робимо спільну справу. В ім’я і на благо нашої рідної Буковини й усієї України, з вірою і надією на нашу омріяну Перемогу.

Тамара ЮРІЙ. Фото Анастасії НЕВЕЛЬСЬКОЇ.