Анатолія Добрянського заслужено називають феноменом української культури та Буковинським Златоустом. Поет, літературознавець, педагог, перекладач, культурний діяч і почесний громадянин Чернівців – він залишив величезний слід в історії міста та в серцях тих, хто мав щастя слухати його лекції.
Він приїхав до Чернівців у 1952 році, щоб вступити на філологічний факультет університету, і залишився тут назавжди. Згодом став доцентом ЧНУ, лауреатом престижних премій, лектором-музикознавцем обласної філармонії, організатором культурних клубів та ініціатив, які гуртували творчу інтелігенцію.
Його називали «універсальною людиною», адже Добрянський поєднував у собі літературу, музику, театр, кіномистецтво й педагогіку. Його виступи нагадували музичні твори — настільки гармонійно й глибоко він умів подати інформацію.
Відомі діячі культури – від Ліни Костенко до Марії Бієшу – визнавали його виняткову ерудицію та талант до слова.
Особливим було і його помешкання на вулиці Шевченка, яке називали «клубом творчої інтелігенції». Тут часто збиралися письменники, актори та музиканти, а сам господар залишався центром духовного життя міста.
Анатолій Добрянський прожив 67 років, але його постать і досі надихає. Як він сам заповідав, усе життя служив істині, добру і красі.