Чи варто сприймати як преференцію те, що по Чернівцях допоки не було прильотів (тричі стукаю по дереву)? Чому наше місто поводить себе так, ніби бойові дії, обстріли, руйнування критичної інфраструктури його жодним чином не стосуються? Ми – невіддільна частина країни, з її єдиною енергетичною системою. І якщо ця критична інфраструктура руйнується окупантами в одному місті, на жаль, це обовֹ’язково відобразиться  на життєдіяльності й нашого, віддаленого від лінії фронту, регіону. Чому доводиться знов і знову нагадувати ці прописні істини? Чи розуміють у Чернівцях, що третина зруйнованої ворогом енергетичної інфраструктури – це і про Буковину?

Відмовки на зразок «ну це ж війна, хто міг це спрогнозувати?» недоречні. Від початку активних дій Росії в кожній області діють військові адміністрації. І це не просто формальне перейменування. Кожен населений пункт має функціонувати в умовах воєнного стану. Натомість у нашому рідному місті усі попередження і неодноразові акцентування  на необхідність першочергового фінансування саме безпекових програм, викликають приблизно таку ж реакцію, як камінь, кинутий у воду – кола розійшлися, а далі тиша й спокій. Та тиша ця ой яка оманлива! Постійний наш глядач, можливо, пам’ятає, що кілька місяців тому мене дивувало, чому в Чернівцях навіть не задумуються над проєктуванням мобільних сховищ? Тоді казали, що вони не порятують від ракет. А від дронів-шахідів? Виявляється, «іранські мопеди» можуть пролітати  сотні кілометрів углиб країни. А наші діти після восьми місяців від початку активної фази війни і далі змушені по кілька годин вистоювати у пристосованих підвалах – із грибком на стінах і з хлюпанням води під ногами.

Натомість десятки мільйонів гривень міського бюджету йдуть на перестеляння цілком пристойної бруківки, на заміну бордюрів, які простояли не так уже й багато років і до кінця війни ще би теж точно витримали…

Бомбосховища не в пріоритеті. Паливо, генератори, резервні системи забезпечення життєдіяльності – не в пріоритеті… У нас – асфальт, сквери, бруківка.

Так, бруківка нам здорово допомогла однієї зими. Але це була бруківка Майдану Незалежності під час Революції Гідності. Тротуарні ж камені з Центральної площі навряд чи допоможуть чернівчанам цієї зими пройти опалювальний сезон.

Вадим ПЕЛЕХ.